1. Словник української мови в 11 томах

дотепний

ДОТЕ́ПНИЙ, а, е.

1. Який відзначається дотепністю.

Богдан був дотепний, жартівливий, говорив багато, тільки Насті боляче було слухати його мову (Л. Укр., III, 1952, 586);

Лука Митрофанович був веселою, жвавою і дотепною людиною (Коз., Нові Потоки, 1948, 47);

// Пройнятий дотепністю.

Товариші його [Л. Мартовича] шанували, а любили за його веселу вдачу й ще за ті дотепні оповідання, які він видумував (Стеф., II, 1953, 22);

Товариші для сміху написали дотепного листа і дуже шкодували, що не можуть бачити мого здивованого обличчя (Коп., Сон. ранок, 1951, 172).

2. Оригінальний щодо свого розв’язання, зроблений майстерно, з витонченістю.

Він перший обвішав Асканію своїми дотепними шпаківнями (Гончар, Таврія.., 1957, 184);

В Першотравневому саду вони зацікавились дотепним фонтанчиком, що сам обертався й розкидав навколо себе вісімками струмені (Сміл., Крила, 1954, 23).

3. до чого, на що, рідко. Здібний, здатний.

Батько й мати журяться: — Що нам з тобою, сину, робить, що ти ні до чого не дотепний? (Укр.. казки, 1951, 233);

От заходився раз Кирило мій Плести у хаті ясла. На що, на що — на це дотепний був (Гл., Вибр., 1957, 219).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дотепний — (здатний з дотепом висловлюватися) гострий, розм. гостроязикий// гострий на язик. Словник синонімів Полюги
  2. дотепний — доте́пний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. дотепний — (який відзначається гумором, оригінальністю висловлювання) гострий на язик (має гострий язик); гострий на слово (на речі). Вона була цікава, розумна й гостра на язик (Нечуй-Левицький, 8, 1967... Словник фразеологічних синонімів
  4. дотепний — (хто) гострий на язик, жартівливий; (до чого) здібний, здатний, вдатний; (вираз) влучний, ориґінальний. Словник синонімів Караванського
  5. дотепний — [дотепнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  6. дотепний — -а, -е. 1》 Який відзначається дотепністю. || Пройнятий дотепністю. 2》 Оригінальний щодо свого розв'язання, зроблений майстерно, з витонченістю. 3》 до чого, на що, рідко. Здібний, здатний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. дотепний — I вигадливий, вигадник, вигадько, винахідливий, гострий, гострослов, гострословець, гостроязикий, довтіпний, достіпний, дотепник, дотіпний, дошкульний, жигуватий, забавник, зубастий, зубатий, крутоязикий, стіпний, ущипливий, шкулький... Словник синонімів Вусика
  8. дотепний — ДОТЕ́ПНИЙ (здатний до влучних висловів; влучний, з сатиричним або жартівливим відтінком); ГО́СТРИЙ (про вислів); ГОСТРОЗУ́БИЙ розм., ГО́СТРИЙ НА ЯЗИ́К (ГО́СТРИЙ НА МО́ВУ) розм., ГОСТРОЯЗИ́КИЙ розм. (про людину). Словник синонімів української мови
  9. дотепний — Доте́пний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. дотепний — Дотепний, -а, -е Способный. Дотепна до всякого діла. Шевч. 296. А в нас такого дотепного коваля ізроду не було. К. ЧР. 331. Словник української мови Грінченка