1. Словник синонімів Вусика

дотепний

I

вигадливий, вигадник, вигадько, винахідливий, гострий, гострослов, гострословець, гостроязикий, довтіпний, достіпний, дотепник, дотіпний, дошкульний, жигуватий, забавник, зубастий, зубатий, крутоязикий, стіпний, ущипливий, шкулький, язикатий

Фразеологічні синоніми: бідовий на язик; влучний на слово; вміє підсипати аттічної солі (витончений дотеп); вміє приліпити латку; вміє приставити латку; всякому відбриє; всякому відріже; гострий на речі; гострий, як на бритві сталь; за словом б кишеню не лізе; за словом у пазуху не лізе; з перцем; з перчиком; клепаний на язик; крепкий, як махорка (дошкульний), має язика не в кишені; мастак відбрити; меткий на слові; на вигадки та прикладки жвавий; на слові не промахнеться; на слові не спіткнеться; проворний на язик; слово, як свердел; язик прив'язаний добре; язик причеплений непогано; язик, як бритва

Приповідки: У нього такий язик, що ним тільки живопліт підстригати. Говорить рідко, та їдко. Золоті уста (кажуть про дотепного)

II

див. умілий

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дотепний — (здатний з дотепом висловлюватися) гострий, розм. гостроязикий// гострий на язик. Словник синонімів Полюги
  2. дотепний — доте́пний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. дотепний — (який відзначається гумором, оригінальністю висловлювання) гострий на язик (має гострий язик); гострий на слово (на речі). Вона була цікава, розумна й гостра на язик (Нечуй-Левицький, 8, 1967... Словник фразеологічних синонімів
  4. дотепний — (хто) гострий на язик, жартівливий; (до чого) здібний, здатний, вдатний; (вираз) влучний, ориґінальний. Словник синонімів Караванського
  5. дотепний — [дотепнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  6. дотепний — -а, -е. 1》 Який відзначається дотепністю. || Пройнятий дотепністю. 2》 Оригінальний щодо свого розв'язання, зроблений майстерно, з витонченістю. 3》 до чого, на що, рідко. Здібний, здатний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. дотепний — ДОТЕ́ПНИЙ (здатний до влучних висловів; влучний, з сатиричним або жартівливим відтінком); ГО́СТРИЙ (про вислів); ГОСТРОЗУ́БИЙ розм., ГО́СТРИЙ НА ЯЗИ́К (ГО́СТРИЙ НА МО́ВУ) розм., ГОСТРОЯЗИ́КИЙ розм. (про людину). Словник синонімів української мови
  8. дотепний — Доте́пний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. дотепний — ДОТЕ́ПНИЙ, а, е. 1. Який відзначається дотепністю. Богдан був дотепний, жартівливий, говорив багато, тільки Насті боляче було слухати його мову (Л. Укр., III, 1952, 586); Лука Митрофанович був веселою, жвавою і дотепною людиною (Коз. Словник української мови в 11 томах
  10. дотепний — Дотепний, -а, -е Способный. Дотепна до всякого діла. Шевч. 296. А в нас такого дотепного коваля ізроду не було. К. ЧР. 331. Словник української мови Грінченка