здібність —
[з'д’ібн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у
Орфоепічний словник української мови
здібність —
-ності, ж. 1》 перев. мн. Природний нахил до чого-небудь; обдарування, талант. 2》 з інфін. Властивість, особливість, що виявляється в умінні робити, здійснювати що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
здібність —
ЗДІ́БНІСТЬ перев. мн. (природні задатки, нахили до якоїсь діяльності, творчості), ХИСТ, ЗДА́ТНІСТЬ розм., КЕБЕ́ТА розм., СПОСІ́БНІСТЬ (СПОСО́БНІСТЬ) розм., КЕ́БА діал., ХИСТЬ діал.; ПОТЕНЦІА́Л книжн., ПОТЕ́НЦІЯ книжн.
Словник синонімів української мови
здібність —
ЗДІ́БНІСТЬ, ності, ж. 1. перев. мн. Природний нахил до чого-небудь; обдарування, талант. Старший син не проявляє ніяких здібностей, мабуть, учитися не зможе (Март., Тв., 1954, 322); У шкільні роки...
Словник української мови в 11 томах
здібність —
Здібність, -ности ж. Пригодность, годность; способность. Постеріг я в нім тогді велику здібность до поетичного критицізму. К. ХП. 21.
Словник української мови Грінченка