лицемір —
лицемі́р іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
лицемір —
Лукавець, облудник, кн. фарисей, ір. святенник; (удавака) комедіянт, кн. удавальник.
Словник синонімів Караванського
лицемір —
див. брехливий; фарисей
Словник синонімів Вусика
лицемір —
-а, ч. Лицемірна людина.
Великий тлумачний словник сучасної мови
лицемір —
Облудник, (вона) облудниця, удавач, (вона) удавачка, див. ханджа, святоша
Словник чужослів Павло Штепа
лицемір —
ЛИЦЕМІ́Р, а, ч. Двоєдушна, нещира людина. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистості! (Біблія. Пер. І.
Словник української мови у 20 томах
лицемір —
ЛИЦЕМІ́Р (лицемірна, нещира людина), ДВОРУ́ШНИК, ОБЛУ́ДНИК, КРУТІ́Й, ФАРИСЕ́Й книжн., ТАРТЮ́Ф книжн., ОБЛУ́ДА розм., ЛИЦЕДІ́Й заст.; КРИВОПРИСЯ́ЖНИК (той, хто фальшиво присягав), ЄЗУЇ́Т (про особливо підступну, підлу, лицемірну людину); АКТО́Р розм.
Словник синонімів української мови
лицемір —
ЛИЦЕМІ́Р, а, ч. Лицемірна людина. По закону апостола Ви любите брата! Суєслови, лицеміри, Господом прокляті (Шевч., І, 1963, 327); Ленін виставив до ганебного стовпа Троцького, назвавши його Іудушкою. Ленін зірвав маску з цього дворушника і лицеміра (Біогр. Леніна, 1955, 113).
Словник української мови в 11 томах
лицемір —
Лицемір, -ра м. Лицемѣръ. Лицеміре, перш вийми в себе самого з ока ломаку. Єв. Мт. VII.
Словник української мови Грінченка