лицемір

ЛИЦЕМІ́Р, а, ч. Лицемірна людина.

По закону апостола Ви любите брата! Суєслови, лицеміри, Господом прокляті (Шевч., І, 1963, 327);

Ленін виставив до ганебного стовпа Троцького, назвавши його Іудушкою. Ленін зірвав маску з цього дворушника і лицеміра (Біогр. Леніна, 1955, 113).

Значення в інших словниках

1. лицемір — (нещира людина) дворушник, крутій, фарисей.  Словник синонімів Полюги
2. лицемір — лицемі́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. лицемір — Лукавець, облудник, кн. фарисей, ір. святенник; (удавака) комедіянт, кн. удавальник.  Словник синонімів Караванського
4. лицемір — див. брехливий; фарисей  Словник синонімів Вусика
5. лицемір — -а, ч. Лицемірна людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. лицемір — Облудник, (вона) облудниця, удавач, (вона) удавачка, див. ханджа, святоша  Словник чужослів Павло Штепа
7. лицемір — ЛИЦЕМІ́Р, а, ч. Двоєдушна, нещира людина. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистості! (Біблія. Пер. І.  Словник української мови у 20 томах
8. лицемір — ЛИЦЕМІ́Р (лицемірна, нещира людина), ДВОРУ́ШНИК, ОБЛУ́ДНИК, КРУТІ́Й, ФАРИСЕ́Й книжн., ТАРТЮ́Ф книжн., ОБЛУ́ДА розм., ЛИЦЕДІ́Й заст.; КРИВОПРИСЯ́ЖНИК (той, хто фальшиво присягав), ЄЗУЇ́Т (про особливо підступну, підлу, лицемірну людину); АКТО́Р розм.  Словник синонімів української мови
9. лицемір — Лицемі́р, -ра; -мі́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. лицемір — Лицемір, -ра м. Лицемѣръ. Лицеміре, перш вийми в себе самого з ока ломаку. Єв. Мт. VII.  Словник української мови Грінченка