молодь —
мо́лодь іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
молодь —
Соціально-демографічна група, яка виокремлюється на основі сукупності вікових характеристик, соціального статуса і зумовлюється тією чи іншою соціально-психологічною властивістю, яка визначається суспільним укладом...
Словник із соціальної роботи
молодь —
Юнь, юнацтво, молоді люди <�голови>, юнаки й дівчата, р. молоднеча, молодята, з. челядь; (молоде покоління) доріст; жм. молодіж.
Словник синонімів Караванського
молодь —
-і, ж. Молоде, підростаюче покоління; юнацтво. || Молоді люди; юнаки й дівчата.
Великий тлумачний словник сучасної мови
молодь —
МО́ЛОДЬ, і, ж. Молоде, підростаюче покоління; юнацтво. – От тепер придивляюся я до сучасної молоді. Як багато вона твердіша й просто розумніша від нас (Г. Хоткевич); // Молоді люди; юнаки й дівчата. Коло Гущі скоро скупчилась молодь (М.
Словник української мови у 20 томах
МОЛОДЬ —
• "МОЛОДЬ" - видавництво. Засн. 1923 у Харкові під назвою "Молодий робітник" на базі сектору преси ЦК КСМУ, що видавав книги і брошури з 1920; 1930 — 41 — "Молодий більшовик". З 1934 — у Києві. 1945 (після війни) поновлює роботу як Держ. вид-во дит.
Українська літературна енциклопедія
молодь —
МО́ЛОДЬ, і, ж. Молоде, підростаюче покоління; юнацтво. — От тепер придивляюся я до сучасної молоді. Як багато вона твердіша й просто розумніша від нас (Хотк., І, 1966, 144); // Молоді люди; юнаки й дівчата. Коло Гущі скоро скупчилась молодь (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
молодь —
Молодь, -ді ж. Молодежь. Нехай гуляє молодь, більш копи лиха не буде. Ном. № 12565. А зосталась дома тільки молодь, що літать не вміє. К.
Словник української мови Грінченка