молодь
МО́ЛОДЬ, і, ж.
Молоде, підростаюче покоління; юнацтво.
– От тепер придивляюся я до сучасної молоді. Як багато вона твердіша й просто розумніша від нас (Г. Хоткевич);
// Молоді люди; юнаки й дівчата.
Коло Гущі скоро скупчилась молодь (М. Коцюбинський);
Людей було вже чимало, і ще надходили. Більше молодь: хлопці, дівчата... (А. Головко).
(1) Позаспілко́ва мо́лодь іст. – молодь, яка не перебуває в комсомолі; некомсомольці.
Слідом за комсомольцями потяглася до колгоспного двору й позаспілкова молодь, а за нею дехто і з старших придибав (В. Кучер);
Шко́ла сільсько́ї (робітни́чої і т. ін.) мо́лоді див. шко́ла.
◇ (2) Золота́ мо́лодь – презирлива назва байдикуючої молоді з дворянсько-буржуазних верств суспільства.
Мені не містилося в голові, щоб той Солонина, якого я досі звик бачити в товаристві провінціальної “золотої молоді”, пишного своєю бездоганно модною одежею, коректністю та аристократичними звичками, цей урядовець з блискучою пришлістю та впливовими родинними зв'язками – опинивсь раптом на селі в ролі сільського крамаря!.. (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)