навмисний

(який здійснюється свідомо) зумисний, нарочитий, (з метою наголосити) підкреслений, демонстративний.

Значення в інших словниках

1. навмисний — навми́сний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. навмисний — Умисний, ЗУМИСНИЙ, (із злим наміром) зловмисний.  Словник синонімів Караванського
3. навмисний — наумисний, -а, -е. Зробл., вчинений з наміром, свідомо; умисний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. навмисний — НАВМИ́СНИЙ, НАУМИ́СНИЙ, а, е. Зробл., вчинений з наміром, свідомо; умисний. Знову отцеві Йосипові вчувся навмисний лукавий підступ (Б. Антоненко-Давидович); Та навмисна суворість, якою він відгородився від мене, враз ніби розтанула (М.  Словник української мови у 20 томах
5. навмисний — НАВМИ́СНИЙ (який робиться з наміром, свідомо), УМИ́СНИЙ (ВМИ́СНИЙ), ЗУМИ́СНИЙ рідше, НАРОЧИ́ТИЙ, СВІДО́МИЙ (звичайно щодо вартого осуду вчинку); ДЕМОНСТРАТИ́ВНИЙ, ПІДКРЕ́СЛЕНИЙ (на якому спеціально наголошується).  Словник синонімів української мови
6. навмисний — Навми́сний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. навмисний — НАВМИ́СНИЙ, НАУМИ́СНИЙ, а, е. Зробл., вчинений з наміром, свідомо; умисний. Все це надзвичайне, таємниче і немов навмисне (Смолич, II, 1958, 13); За зовнішньою стриманістю, навмисною суворістю тону у віршах М. Бажана відчувається палкий романтичний пафос (Іст. укр. літ., II, 1956, 87).  Словник української мови в 11 томах