навмисний
НАВМИ́СНИЙ, НАУМИ́СНИЙ, а, е.
Зробл., вчинений з наміром, свідомо; умисний.
Знову отцеві Йосипові вчувся навмисний лукавий підступ (Б. Антоненко-Давидович);
Та навмисна суворість, якою він відгородився від мене, враз ніби розтанула (М. Руденко);
І плачуть там [на цвинтарі], видушуючи з себе сльозу навмисну, двоє ворогів (В. Стус);
Метранпажі любили пожартувати і допускали в заголовках усякі навмисні помилки (Ю. Андрухович);
Більше довіряйте людям, не шукайте причин свої невдач у чиїхось навмисних підступах (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)