Словник синонімів Полюги

напрям

(спрямування дії) напрямок, (до місцевості) сторона, бік, (рух) дорога, шлях, (літака, судна) курс, (подорожі) маршрут; (про шляхи розвитку діяльності) лінія, напрямок, спрямованість, (суспільний, науковий) течія.

Словник синонімів Полюги

Значення в інших словниках

  1. напрям — на́прям іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. напрям — НАПРЯМ, НАПРЯМОК -у. В усіх значеннях вживаються паралельно, але коли йдеться про лінію фізичного руху на невеликих відстанях, частіше вживається слово напрямок (вітер змінних напрямків), в інших значеннях переважає напрям.  Літературне слововживання
  3. напрям — НАПРЯМОК, керунок; (руху) курс; (творчости) лінія, спрямовання <суч. спрямування>, спрямованість, п. фарватер; (у науці) школа, течія, угруповання.  Словник синонімів Караванського
  4. напрям — [напр'ам] -му, м. (на) -м'і, мн. -мие, -м'іў  Орфоепічний словник української мови
  5. напрям — -у, ч. 1》 Лінія руху або лінія розміщення кого-, чого-небудь. 2》 Шлях діяльності, розвитку кого-, чого-небудь; спрямованість якоїсь дії, явища. || Спрямованість думок, інтересів. 3》 Суспільна, наукова, літературна і т. ін. школа, течія, угруповання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. напрям — НА́ПРЯМ, у, ч. 1. Лінія руху або лінія розміщення кого-, чого-небудь. Євгеній ішов із Регіною вулицею в напрямі її помешкання (І. Франко); Вчитель почекав, доки вона [бджола] полетіла, і простежив очима за напрямом її льоту (Ю.  Словник української мови у 20 томах
  7. напрям — НА́ПРЯМ (простір, куди спрямована певна дія, рух або де перебуває хто-небудь, міститься що-небудь), НА́ПРЯМОК, БІК, СТОРОНА́ (напрям або місцевість, що лежить у цьому напрямі). Тарас і Катенька пішли через міст у напрямі до Зимового палацу (О.  Словник синонімів української мови
  8. напрям — На́прям, -му, -мові; на́прями, -мів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. напрям — НА́ПРЯМ, у, ч. 1. Лінія руху або лінія розміщення кого-, чого-небудь. Євгеній ішов із Регіною вулицею в напрямі її помешкання (Фр., VII, 1951, 249); Вчитель почекав, доки вона [бджола] полетіла, і простежив очима за напрямом її льоту (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах
  10. напрям — Напрям, -му м. Направленіе. Воно б можно це зробити (читальню), та як би всі такого напряму, як я. Славяносерб. у.  Словник української мови Грінченка