орач —
-а, ч. Той, хто оре землю. Скіфи-орачі. || рідко. Той, хто обробляє землю; хлібороб.
Великий тлумачний словник сучасної мови
орач —
ОРА́Ч, а́, ч. 1. Той, хто оре землю. У полі Орачі на ярину орали, І Муха там була, І хоч її непрохану ганяли, Одначе крадькома і їла, і пила (Л. Глібов); За плугом, згорблений теж і спотілий, орач поступає, Тисне чепіги грудьми, істиком скибу труча (І.
Словник української мови у 20 томах
орач —
ОРА́Ч (той, хто оре землю), ПЛУГА́ТА́Р, ПЛУГА́Р рідше, ПЛУГА́Ч діал., ПЛУ́ЖНИК діал., РА́ТА́Й заст., ОРА́ТАЙ заст. Надійшла пора орати, Орачів зве сонце з хати (М. Стельмах); Защебетав соловейко — Пішла луна гаєм; Червоніє за горою; Плугатар співає (Т.
Словник синонімів української мови
орач —
ОРА́Ч, а́, ч. Той, хто оре землю. У полі Орачі на ярину орали, І Муха там була, І хоч її непрохану ганяли, Одначе крадькома і їла, і пила (Гл., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
орач —
Ора́ч, -ча м. 1) Пахарь. Взали би-сьмо багача, то не буде орача. Чуб. V. 977. 2) Птица. Луговой жаворонокъ Alanda arvensis. Вх. Пч. II. 8.
Словник української мови Грінченка