палиця

(спеціально оброблена гілка, тонкий стовбур) кий, патик, дрючок, дрюк, (для опирання) ціпок, кийок, палка, (із загнутим кінцем) костур, ковінька, (пастухів) ґирлиґа, дім. бук, ломака, кияка.

Значення в інших словниках

1. палиця — па́лиця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. палиця — (без обробки) патик, дрючок, бук, ціпок, ломака, прутик, д. патика; (оброблена) ковінька, тростина, карлюка, ключка, клюка; (гумова) кийок; (чернеча) патериця; (чабанська) ґирлиґа; паличка, палюга, зб. паліччя; п! ЖЕРДИНА.  Словник синонімів Караванського
3. палиця — Елемент богослужбового одягу архиєрея та нагородженого ним ієрея, що являє собою чотирикутну хустку, яку підвішують до пояса за один кут і носять на стегні  Словник церковно-обрядової термінології
4. палиця — Багамел (жарт. назва посоха), бендюг, бендюга і бендюга, бендюжина, бирнак (палиця з гачком, якою ловлять овець), бич, бичок, бияк, бук, бучок, герлига, говеза, дрин, дрюк, дрючага, дрючечок, дрючина, дрючище, дрючок, дубець, дубина, дубчак, дубчик...  Словник синонімів Вусика
5. палиця — [палиец'а] -ц'і, ор. -цеийу  Орфоепічний словник української мови
6. палиця — -і, ж. 1》 Відділена від дерева та очищена від пагонів частина тонкого стовбура або товстої гілки. || Такий предмет, пристосований або оброблений відповідним чином для опори під час ходьби.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. палиця — ПА́ЛИЦЯ, і, ж. 1. Відділена від дерева й очищена від пагонів частина тонкого стовбура або товстої гілки. Пастух, служебка з підпасками наступають, будівничий і робітники одбиваються; спершу борються голими руками, потім ідуть в діло палиці...  Словник української мови у 20 томах
8. палиця — па́лиця 1. палиця, кий (м, ср, ст) ♦ не пі́ду, бо впа́ла ми па́лиця: Не піду – в значіню не вступлюся з очий; говорив чоловік, котрого просили вийти, а він знарочно пустив палицю і тим вимовився; упадане палиці уважаєся за злий знак (Франко) 2. шк.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
9. палиця — без па́лиці (без бу́ка) і не підступа́й (заст. ані́ при́ступ) до кого і без додатка. Хто-небудь дуже гордовитий, пихатий, сердитий і т. ін. — А до Одарки так без палиці і не підступай.., нарядиться, напиндючиться, он яка пані!...  Фразеологічний словник української мови
10. палиця — ЖЕРДИ́НА (довгий, тонкий, без гілок відрізок дерева), КЛЮЧИ́НА, ЖЕРДЬ розм.; ВОРИ́НА (перев. для огорожі). Жердина була довга, ледве пробивався з нею (Віктор) поміж кущами й вільхами (М.  Словник синонімів української мови
11. палиця — Па́лиця, -ці, -цею; -лиці, -лиць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. палиця — ПА́ЛИЦЯ, і, ж. 1. Відділена від дерева й очищена від пагонів частина тонкого стовбура або товстої гілки. Пастух, служебка з підпасками наступають, будівничий і робітники одбиваються; спершу борються голими руками, потім ідуть в діло палиці...  Словник української мови в 11 томах
13. палиця — Палиця, -ці ж. Палица, палка. Шух. І. 129. Таке корячкувате (дерево), що й на палицю не вибереш. Рудч. Ск. II. 7. ум. палічка.  Словник української мови Грінченка