подорож

(переміщення з метою вивчити а. пізнати краї) подорожування, мандрівка, мн. розм. мандри, діал. вандри.

Значення в інших словниках

1. подорож — по́дорож іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. подорож — Мандрівка, (далека) п. дорога, путь, зн. вояж, фр. їзда; (з поворотом) турне, тур, д. тура; (піша) ходка; мн. ПОДОРОЖІ, мандри; п! РЕЙС.  Словник синонімів Караванського
3. подорож — [подорож] -ж'і, ор. -ж':у, р. мн. -жеий  Орфоепічний словник української мови
4. подорож — -і, ж. 1》 Поїздка або пересування пішки по місцях, віддалених від постійного місця проживання. 2》 Жанр художньої або наукової літератури, що містить географічні відомості, опис вражень автора від поїздки, прогулянки і т. ін.; твір цього жанру. || Опис якої-небудь поїздки, прогулянки і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. подорож — По́дорож, -жі, -жі, -рожжю; по́дорожі, по́дорожів і -рожей  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. подорож — ПО́ДОРОЖ, і, ор. в. рожжю, ж. 1. Поїздка або пересування пішки по місцях, віддалених від чийогось постійного місця проживання. Старий хаджі, може, сотий раз, оповідає свою подорож до Мекки (М.  Словник української мови у 20 томах
7. подорож — ПО́ДОРОЖ (ПО́ДОРІЖ рідше) (пересування пішки або за допомогою транспортних засобів по місцях, віддалених від чийогось постійного місця проживання), ПОДОРОЖУВА́ННЯ, МАНДРІ́ВКА, МА́НДРИ розм., МАНДРІ́ВОЧКА пестл. розм., ВОЯ́Ж заст., ірон., жарт.  Словник синонімів української мови
8. подорож — ПО́ДОРОЖ, і, ж. 1. Поїздка або пересування пішки по місцях, віддалених від постійного місця проживання. Старий хаджі, може, сотий раз, оповідає свою подорож до Мекки (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах