подорож
ПО́ДОРОЖ, і, ж.
1. Поїздка або пересування пішки по місцях, віддалених від постійного місця проживання.
Старий хаджі, може, сотий раз, оповідає свою подорож до Мекки (Коцюб., І, 1955, 288);
Тарас любив слухати розповіді княжни про її подорожі за кордоном, про зустрічі з різними людьми (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 271).
2. Жанр художньої або наукової літератури, що містить географічні відомості, опис вражень автора від поїздки, прогулянки і т. ін.; твір цього жанру;
// Опис якої-небудь поїздки, прогулянки і т. ін.
Скінчу вже врешті свою подорож, яка певно докучила тобі гірш за редьку гірку. Де ж розтягти аж на 4 листи таку дрібницю! (Коцюб., III, 1956, 143).
Словник української мови (СУМ-11)