подорож
ПО́ДОРОЖ, і, ор. в. рожжю, ж.
1. Поїздка або пересування пішки по місцях, віддалених від чийогось постійного місця проживання.
Старий хаджі, може, сотий раз, оповідає свою подорож до Мекки (М. Коцюбинський);
Тарас любив слухати розповіді княжни про її подорожі за кордоном, про зустрічі з різними людьми (О. Іваненко).
2. Жанр художньої або наукової літератури, що містить географічні відомості, опис вражень автора від поїздки, прогулянки і т. ін.; твір цього жанру;
// Опис якої-небудь поїздки, прогулянки і т. ін.
Скінчу вже врешті свою подорож, яка певно докучила тобі гірш за редьку гірку. Де ж розтягти аж на 4 листи таку дрібницю! (М. Коцюбинський).
(1) Пошлю́бна по́дорож – подорож, яку здійснюють молоді після весілля.
Подорожі пошлюбної ми не робили, як усі сподівалися (О. Кобилянська);
Прямуючи за кордон у пошлюбну подорож, Куліші в Києві влаштовують прощальний вечір (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)