подорожанин
ПОДОРОЖА́НИН, а, ч.
Той, хто здійснює подорож, подорожує.
Балакучий дядько залюбки розказував, який гарний знахар Гострогляд .. А наші подорожани залюбки його слухали (Б. Грінченко);
Федоренко розпрощався з добродушним подорожанином (Я. Качура);
* У порівн. Відбившись од села, вони [хати], мов подорожани, задумались над шляхом: куди б їм піти? (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)