подорожанин —
як ім. подорожній, суч. турист, р. подорожник, (партнер у дорозі) попутник, ок. подорожець; пор. МАНДРІВНИК.
Словник синонімів Караванського
подорожанин —
-а, ч. Той, хто подорожує.
Великий тлумачний словник сучасної мови
подорожанин —
ПОДОРОЖА́НИН, а, ч. Той, хто здійснює подорож, подорожує. Балакучий дядько залюбки розказував, який гарний знахар Гострогляд .. А наші подорожани залюбки його слухали (Б. Грінченко); Федоренко розпрощався з добродушним подорожанином (Я.
Словник української мови у 20 томах
подорожанин —
МАНДРІ́ВНИ́К (той, хто мандрує, подорожує), МАНДРІВЕ́ЦЬ, ПОДОРО́ЖНІЙ, ПОДОРОЖА́НИН, ПОДОРО́ЖНИК розм., ОБХОДИ́СВІТ розм., СТРА́ННИК заст., ВОЯЖЕ́Р заст. ірон., ПІЛІГРИ́М книжн. заст., ВАНДРІ́ВНИ́К діал., ВАНДРІ́ВЕЦЬ діал.
Словник синонімів української мови
подорожанин —
ПОДОРОЖА́НИН, а, ч. Той, хто подорожує. Балакучий дядько залюбки розказував, який гарний знахар Гострогляд.. А наші подорожани залюбки його слухали (Гр., II, 1963, 248); Федоренко розпрощався з добродушним подорожанином (Кач., Вибр.
Словник української мови в 11 томах