подорожанин

МАНДРІ́ВНИ́К (той, хто мандрує, подорожує), МАНДРІВЕ́ЦЬ, ПОДОРО́ЖНІЙ, ПОДОРОЖА́НИН, ПОДОРО́ЖНИК розм., ОБХОДИ́СВІТ розм., СТРА́ННИК заст., ВОЯЖЕ́Р заст. ірон., ПІЛІГРИ́М книжн. заст., ВАНДРІ́ВНИ́К діал., ВАНДРІ́ВЕЦЬ діал. Благословенні ви, сліди, Не змиті вічності дощами, Мандрівника Сковороди З припорошілими саквами (М. Рильський); -. Хто ти? — додав молодший. — Я мандрівник, — сказав подорожній (Н. Рибак); Ходіння по розпеченому брукові, незвичайний шум і гам швидко стомили подорожан (С. Добровольський); Подорожники, котрі величаються, що були в тих краях (на півночі), розказують.. чудні речі (Лесь Мартович); Фантастичні картини дороги чарували серця вічних пілігримів, мрійників, сумовитих бурлак (Т. Масенко); Швидко біжать легкі саночки, як тільки можна швидко, — але якою тихою здається та їзда молоденькому вандрівникові (Леся Українка); І був сей вид для вандрівця німого Мов грім небесний (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. подорожанин — подорожа́нин іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. подорожанин — як ім. подорожній, суч. турист, р. подорожник, (партнер у дорозі) попутник, ок. подорожець; пор. МАНДРІВНИК.  Словник синонімів Караванського
3. подорожанин — -а, ч. Той, хто подорожує.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. подорожанин — ПОДОРОЖА́НИН, а, ч. Той, хто здійснює подорож, подорожує. Балакучий дядько залюбки розказував, який гарний знахар Гострогляд .. А наші подорожани залюбки його слухали (Б. Грінченко); Федоренко розпрощався з добродушним подорожанином (Я.  Словник української мови у 20 томах
5. подорожанин — ПОДОРОЖА́НИН, а, ч. Той, хто подорожує. Балакучий дядько залюбки розказував, який гарний знахар Гострогляд.. А наші подорожани залюбки його слухали (Гр., II, 1963, 248); Федоренко розпрощався з добродушним подорожанином (Кач., Вибр.  Словник української мови в 11 томах