подорожанин
ПОДОРОЖА́НИН, а, ч. Той, хто подорожує.
Балакучий дядько залюбки розказував, який гарний знахар Гострогляд.. А наші подорожани залюбки його слухали (Гр., II, 1963, 248);
Федоренко розпрощався з добродушним подорожанином (Кач., Вибр., 1953, 404);
*У порівн. Відбившись од села, вони [хати], мов подорожани, задумались над шляхом: куди б їм піти? (Стельмах, І, 1962, 150).
Словник української мови (СУМ-11)