(який завжди слухається когось) смирний, покірний, безвідмовний.
Словник синонімів Полюги
Значення в інших словниках
покірливий —
Неремсти вий, смиренний, (в усім) слухняний, п. шовковий; (слуга) уклінний; (річку) упокорений.
Словник синонімів Караванського
покірливий —
див. покірний; слабодухий
Словник синонімів Вусика
покірливий —
-а, -е. Те саме, що покірний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
покірливий —
покі́рливий прикметник
Орфографічний словник української мови
покірливий —
ПОКІ́РЛИВИЙ, а, е. Те саме, що покі́рний. Лукина пішла через греблю з Іваном, наче покірлива овечка (І. Нечуй-Левицький); Покірливі були [якути], плохі, боялись кожного (Леся Українка); Жанна стала тихою й покірливою, примушувала себе робити все так, як того хотів Борис (М. Ю. Тарновський).
Словник української мови у 20 томах
покірливий —
покі́рненьке (покі́рливе) теля́тко, ірон. Слухняна, безвідмовна людина. Краще, мабуть, буде повестись перед комісією на вже випробуваний манір — покірненьким телятком, ангелочком: комісії люблять, щоб перед ними стелився, щоб аж погладити себе дав (О. Гончар).
Фразеологічний словник української мови
покірливий —
Покі́рливий, -ва, -ве
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
покірливий —
ПОКІ́РЛИВИЙ, а, е. Те саме, що покі́рний. Лукина пішла через греблю з Іваном, наче покірлива овечка (Н.-Лев., III, 1956, 344); Покірливі були [якути], плохі, боялись кожного (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
покірливий —
Покірливий, -а, -е Смирный, кроткій. Покірлива дитина. Душі покірливі. К. Досв. 117.
Словник української мови Грінченка