покірливий

Неремсти вий, смиренний, (в усім) слухняний, п. шовковий; (слуга) уклінний; (річку) упокорений.

Значення в інших словниках

1. покірливий — (який завжди слухається когось) смирний, покірний, безвідмовний.  Словник синонімів Полюги
2. покірливий — див. покірний; слабодухий  Словник синонімів Вусика
3. покірливий — -а, -е. Те саме, що покірний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. покірливий — покі́рливий прикметник  Орфографічний словник української мови
5. покірливий — ПОКІ́РЛИВИЙ, а, е. Те саме, що покі́рний. Лукина пішла через греблю з Іваном, наче покірлива овечка (І. Нечуй-Левицький); Покірливі були [якути], плохі, боялись кожного (Леся Українка); Жанна стала тихою й покірливою, примушувала себе робити все так, як того хотів Борис (М. Ю. Тарновський).  Словник української мови у 20 томах
6. покірливий — покі́рненьке (покі́рливе) теля́тко, ірон. Слухняна, безвідмовна людина. Краще, мабуть, буде повестись перед комісією на вже випробуваний манір — покірненьким телятком, ангелочком: комісії люблять, щоб перед ними стелився, щоб аж погладити себе дав (О. Гончар).  Фразеологічний словник української мови
7. покірливий — Покі́рливий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. покірливий — ПОКІ́РЛИВИЙ, а, е. Те саме, що покі́рний. Лукина пішла через греблю з Іваном, наче покірлива овечка (Н.-Лев., III, 1956, 344); Покірливі були [якути], плохі, боялись кожного (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
9. покірливий — Покірливий, -а, -е Смирный, кроткій. Покірлива дитина. Душі покірливі. К. Досв. 117.  Словник української мови Грінченка