Значення в інших словниках
-
покійник —
(той, хто помер) небіжчик, мертвець, мрець, тіло, у знач. ім. покійний, мертвий.
Словник синонімів Полюги
-
покійник —
-а, ч. Померла людина; небіжчик. || Уживається для вказівки, що той, про кого говорять, тепер уже не живе.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
покійник —
Небіжчик, (вона) небіжка
Словник чужослів Павло Штепа
-
покійник —
покі́йник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
покійник —
ПОКІ́ЙНИК, а, ч. Померла людина; небіжчик. Жінки покійника обмили, Нове обрання наложили, Запхнули за щоку п'ятак (І. Котляревський); В хаті світло палає круг покійника, і миру повно, і два попи парастас правлять (І.
Словник української мови у 20 томах
-
покійник —
ПОКІ́ЙНИК (чоловік, який помер), ПОКІ́ЙНИЙ, НЕБІ́ЖЧИК, МЕ́РТВИЙ, ПОМЕ́РЛИЙ, УМЕ́РЛИЙ (ВМЕ́РЛИЙ), МЕ́РЛИЙ розм.; МРЕЦЬ, МЕРТВЯ́К, МЕРТВЕ́ЦЬ рідше, ТІ́ЛО, ПО́РОХ, ПРАХ заст., книжн. (останки померлої людини).
Словник синонімів української мови
-
покійник —
Покі́йник, -ка; -ники, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
покійник —
ПОКІ́ЙНИК, а, ч. Померла людина; небіжчик. Жінки покійника обмили, Нове обрання наложили, Запхнули за щоку п’ятак (Котл., І, 1952, 268); В хаті світло палає круг покійника, і миру повно, і два попи парастас правлять (Фр.
Словник української мови в 11 томах
-
покійник —
Покійник, -ка м. = небіжчик. Там дзвонять по душі, там голосять по покійнику. Кв. ум. покійничок.
Словник української мови Грінченка