порядний —
див. вихований
Словник синонімів Вусика
порядний —
-а, -е. 1》 Не здатний на погані, нечесні або аморальні вчинки; чесний. 2》 розм. Досить добрий; непоганий, неабиякий. || Який цілком відповідає своїй назві; такий, як треба, як повинен бути; справжній. 3》 розм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
порядний —
ПОРЯ́ДНИЙ¹, а, е. 1. Не здатний на погані, нечесні або аморальні вчинки; чесний. Дотепер гадав [панотець], що хоч війт порядний. Але видно, що в цілім селі нема кому вірити (Л.
Словник української мови у 20 томах
порядний —
поря́дний (пор'я́дний) 1. великий, чималий (м, ср, ст): Це була порядна бійка (Нижанківський); А мені на обід дістався порядний кусник мяса (Авторка) 2. добрий, неабиякий, непоганий (м, ср, ст) ◊ <�ма́ти> поря́дний цвях в голові → цвях ◊ порядний ру́син → русин
Лексикон львівський: поважно і на жарт
порядний —
БЛАГОРО́ДНИЙ (про людину — який відзначається високими моральними якостями, керується високими принципами і т. ін.); ВЕЛИКОДУ́ШНИЙ (який відзначається безкорисливістю, великою доброзичливістю, не пам'ятає зла, не дріб'язковий)...
Словник синонімів української мови
порядний —
Поря́дний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
порядний —
ПОРЯ́ДНИЙ¹, а, е. 1. Не здатний на погані, нечесні або аморальні вчинки; чесний. Дотепер гадав [панотець], що хоч війт порядний. Але видно, що в цілім селі нема кому вірити (Март., Тв.
Словник української мови в 11 томах
порядний —
Поря́дний, -а, -е Порядочный, пристойный. Він собі чоловік порядний. Г. Барв. 164. Народ показний, гамаликуватий, хати порядні. Г. Барв. 240.
Словник української мови Грінченка