похилий —
[похилией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і
Орфоепічний словник української мови
похилий —
-а, -е. 1》 Який відхиляється від вертикального або горизонтального положення, пролягає, розташовується в напрямку між вертикальним і горизонтальним положенням. || Який діє або відбувається в напрямку між вертикальним і горизонтальним положенням.
Великий тлумачний словник сучасної мови
похилий —
ПОХИ́ЛИЙ, а, е. 1. Який відхиляється від вертикального або горизонтального положення, пролягає, розташовується в напрямку між вертикальним і горизонтальним положенням.
Словник української мови у 20 томах
похилий —
КО́СИЙ (розташований похило до горизонтальної або вертикальної площини), НАВСКІ́СНИЙ (НАВКІ́СНИЙ), СКІСНИ́Й, ПОХИ́ЛИЙ, СКО́ШЕНИЙ, ПЕРЕКО́ШЕНИЙ (який скривився на один бік). Сонце спустилось низько, заглянуло в вікна косим промінням (І.
Словник синонімів української мови
похилий —
Похи́лий, -ла, -ле
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
похилий —
ПОХИ́ЛИЙ, а, е. 1. Який відхиляється від вертикального або горизонтального положення, пролягає, розташовується в напрямку між вертикальним і горизонтальним положенням.
Словник української мови в 11 томах
похилий —
Похилий, -а, -е 1) Склонившійся, наклоненный, наклонный. Похилеє та дерево та ялина. Мет. 175. На похиле дерево і кози скачуть. посл. Гора похила до річки. Волч. у. Він горбатий, а я похила, тим я його полюбила. Мил. 103. 2) Покорный.
Словник української мови Грінченка