похвала —
[похвала] -ли, д. і м. -л'і, мн. -алие, -ал
Орфоепічний словник української мови
похвала —
-и, ж. 1》 Гарний, доброзичливий відгук про кого-, що-небудь; схвалення. 2》 заст. Слава, гордість. 3》 церк. Субота п'ятого тижня великого посту.
Великий тлумачний словник сучасної мови
похвала —
Хвала, вихвала, схвала
Словник чужослів Павло Штепа
похвала —
ПОХВАЛА́, и́, ж. 1. Хороший, похвальний відзив про кого-, що-небудь; схвалення. Ані злому кари, ані доброму похвали (Номис); Не похвали собі, громадо! – Без неї може обійдусь, – А ради жду собі, поради! (Т.
Словник української мови у 20 томах
похвала —
ПОХВАЛА́ (добрий, похвальний відгук про когось, щось), ПОХВАЛЯ́ННЯ, СХВА́ЛЕННЯ, ХВАЛЬБА́ розм., ПОХВАЛЬБА́ розм.; КОМПЛІМЕ́НТ (підкреслена, захоплена, іноді перебільшена), ДИФІРА́МБИ (ДИФІРА́МБ рідше), ПАНЕГІ́РИК, МАДРИГА́Л (перев. книжн., підсил.
Словник синонімів української мови
похвала —
ПОХВАЛА́, и́, ж. 1. Хороший, похвальний відзив про кого-, що-небудь; схвалення. Ані злому кари, ані доброму похвали (Номис, 1864, № 7639); Не похвали собі, громадо! — Без неї може обійдусь, — А ради жду собі, поради! (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
похвала —
Похвала, -ли ж. 1) Похвала; одобреніе. Ми тобі похвалу написали. Г. Барв. 9. 2) Слава, гордость (т. е. то, чѣмъ можно гордиться). Ой спасибі ж тобі, похвало України велика, що ти нас слобонила з сього бесурменського лиха. К. МБ. XII. 280.
Словник української мови Грінченка