похвала

Значення в інших словниках

1. похвала — похвала́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. похвала — див. подяка Словник синонімів Вусика
3. похвала — [похвала] -ли, д. і м. -л'і, мн. -алие, -ал Орфоепічний словник української мови
4. похвала — -и, ж. 1》 Гарний, доброзичливий відгук про кого-, що-небудь; схвалення. 2》 заст. Слава, гордість. 3》 церк. Субота п'ятого тижня великого посту. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. похвала — Хвала, вихвала, схвала Словник чужослів Павло Штепа
6. похвала — ПОХВАЛА́, и́, ж. 1. Хороший, похвальний відзив про кого-, що-небудь; схвалення. Ані злому кари, ані доброму похвали (Номис); Не похвали собі, громадо! – Без неї може обійдусь, – А ради жду собі, поради! (Т. Словник української мови у 20 томах
7. похвала — ПОХВАЛА́ (добрий, похвальний відгук про когось, щось), ПОХВАЛЯ́ННЯ, СХВА́ЛЕННЯ, ХВАЛЬБА́ розм., ПОХВАЛЬБА́ розм.; КОМПЛІМЕ́НТ (підкреслена, захоплена, іноді перебільшена), ДИФІРА́МБИ (ДИФІРА́МБ рідше), ПАНЕГІ́РИК, МАДРИГА́Л (перев. книжн., підсил. Словник синонімів української мови
8. похвала — ПОХВАЛА́, и́, ж. 1. Хороший, похвальний відзив про кого-, що-небудь; схвалення. Ані злому кари, ані доброму похвали (Номис, 1864, № 7639); Не похвали собі, громадо! — Без неї може обійдусь, — А ради жду собі, поради! (Шевч. Словник української мови в 11 томах
9. похвала — Похвала, -ли ж. 1) Похвала; одобреніе. Ми тобі похвалу написали. Г. Барв. 9. 2) Слава, гордость (т. е. то, чѣмъ можно гордиться). Ой спасибі ж тобі, похвало України велика, що ти нас слобонила з сього бесурменського лиха. К. МБ. XII. 280. Словник української мови Грінченка