1. Словник української мови у 20 томах

похвала

ПОХВАЛА́, и́, ж.

1. Хороший, похвальний відзив про кого-, що-небудь; схвалення.

Ані злому кари, ані доброму похвали (Номис);

Не похвали собі, громадо! – Без неї може обійдусь, – А ради жду собі, поради! (Т. Шевченко);

Йому приємно було розмовляти з другими школярами й слухати похвал учителя (С. Ковалів);

Михасеву статтю прочитав редактор і сказав – молодець! Від похвали він не чув під ногами землі (С. Чорнобривець).

2. заст. Слава, гордість.

Ти дух святий свій пронесла В їх душі вбогії! Хвала! І похвала тобі, Маріє! (Т. Шевченко);

“О, спасибі ж тобі, похвало України велика, Що ти нас слобонила [звільнила] з сього бесурменського [бусурманського] лиха!” – Козаки .. казали (П. Куліш).

3. церк. Субота п'ятого тижня великого посту.

На похвалу сорока яйцем похвалиться (Номис);

То було якраз проти похвали. До похвали вона завжди говіє (Панас Мирний).

(1) З похвало́ю – схвально.

– Он ти яка, – з похвалою сказав Дорощук і широко .. посміхнувся (М. Ю. Тарновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. похвала — (добрий відгук про когось) схвалення, хвальба. Словник синонімів Полюги
  2. похвала — похвала́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. похвала — див. подяка Словник синонімів Вусика
  4. похвала — [похвала] -ли, д. і м. -л'і, мн. -алие, -ал Орфоепічний словник української мови
  5. похвала — -и, ж. 1》 Гарний, доброзичливий відгук про кого-, що-небудь; схвалення. 2》 заст. Слава, гордість. 3》 церк. Субота п'ятого тижня великого посту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. похвала — Хвала, вихвала, схвала Словник чужослів Павло Штепа
  7. похвала — ПОХВАЛА́ (добрий, похвальний відгук про когось, щось), ПОХВАЛЯ́ННЯ, СХВА́ЛЕННЯ, ХВАЛЬБА́ розм., ПОХВАЛЬБА́ розм.; КОМПЛІМЕ́НТ (підкреслена, захоплена, іноді перебільшена), ДИФІРА́МБИ (ДИФІРА́МБ рідше), ПАНЕГІ́РИК, МАДРИГА́Л (перев. книжн., підсил. Словник синонімів української мови
  8. похвала — ПОХВАЛА́, и́, ж. 1. Хороший, похвальний відзив про кого-, що-небудь; схвалення. Ані злому кари, ані доброму похвали (Номис, 1864, № 7639); Не похвали собі, громадо! — Без неї може обійдусь, — А ради жду собі, поради! (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  9. похвала — Похвала, -ли ж. 1) Похвала; одобреніе. Ми тобі похвалу написали. Г. Барв. 9. 2) Слава, гордость (т. е. то, чѣмъ можно гордиться). Ой спасибі ж тобі, похвало України велика, що ти нас слобонила з сього бесурменського лиха. К. МБ. XII. 280. Словник української мови Грінченка