похвала
ПОХВАЛА́, и́, ж.
1. Хороший, похвальний відзив про кого-, що-небудь; схвалення.
Ані злому кари, ані доброму похвали (Номис, 1864, № 7639);
Не похвали собі, громадо! — Без неї може обійдусь, — А ради жду собі, поради! (Шевч., II, 1963, 224);
Йому приємно було розмовляти з другими школярами й слухати похвал учителя (Ков., Тв., 1958, 89);
Михасеву статтю прочитав редактор і сказав — молодець! Від похвали він не чув під ногами землі (Чорн., Потік.., 1956, 396).
З похвало́ю — схвально.
— Он ти яка, — з похвалою сказав Дорощук і широко.. посміхнувся (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 30);
Скупи́й на похвалу́ — стриманий у виявах схвалення когось, чогось.
Закурити часом попросить [боцман].., іноді навіть за якусь дрібницю похвалить матроса, тоді як раніше на похвалу був дуже скупий (Ткач, Жди.., 1959, 8).
◊ Розсипа́тися (розплива́тися і т. ін.) в похвала́х; Засипа́ти похвала́ми кого — дуже хвалити когось, щось (часто надмірно, з улесливістю).
— Француз був просто в захваті від творів Тропініна, розсипався в похвалах, дякував за втіху… (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 93);
Добрим приятелькам, що розпливалися в похвалах для Ядзі, виривалося часом таке слівце, котре псувало їй [матері] цілком гумор і добре враження (Кобр., Вибр., 1954, 91);
[Віра:] Не тікали ж ви від надмірних похвал, якими засипали вас два роки! (Коч., II, 1956, 229).
2. заст. Слава, гордість.
Ти дух святий свій пронесла В їх душі вбогії! Хвала! І похвала тобі, Маріє! (Шевч., II, 1963, 372);
«О, спасибі ж тобі, похвало України велика, Що ти нас слобонила [звільнила] з сього бесурменського [басурманського] лиха!» — Козаки.. казали (П. Куліш, Вибр., 1969, 426).
3. церк. Субота п’ятого тижня великого посту.
На похвалу сорока яйцем похвалиться (Номис, 1864, № 425);
То було якраз проти похвали. До похвали вона завжди говіє (Мирний, III, 1954, 60).
Значення в інших словниках
- похвала — (добрий відгук про когось) схвалення, хвальба. Словник синонімів Полюги
- похвала — похвала́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- похвала — див. подяка Словник синонімів Вусика
- похвала — [похвала] -ли, д. і м. -л'і, мн. -алие, -ал Орфоепічний словник української мови
- похвала — -и, ж. 1》 Гарний, доброзичливий відгук про кого-, що-небудь; схвалення. 2》 заст. Слава, гордість. 3》 церк. Субота п'ятого тижня великого посту. Великий тлумачний словник сучасної мови
- похвала — Хвала, вихвала, схвала Словник чужослів Павло Штепа
- похвала — ПОХВАЛА́, и́, ж. 1. Хороший, похвальний відзив про кого-, що-небудь; схвалення. Ані злому кари, ані доброму похвали (Номис); Не похвали собі, громадо! – Без неї може обійдусь, – А ради жду собі, поради! (Т. Словник української мови у 20 томах
- похвала — ПОХВАЛА́ (добрий, похвальний відгук про когось, щось), ПОХВАЛЯ́ННЯ, СХВА́ЛЕННЯ, ХВАЛЬБА́ розм., ПОХВАЛЬБА́ розм.; КОМПЛІМЕ́НТ (підкреслена, захоплена, іноді перебільшена), ДИФІРА́МБИ (ДИФІРА́МБ рідше), ПАНЕГІ́РИК, МАДРИГА́Л (перев. книжн., підсил. Словник синонімів української мови
- похвала — Похвала, -ли ж. 1) Похвала; одобреніе. Ми тобі похвалу написали. Г. Барв. 9. 2) Слава, гордость (т. е. то, чѣмъ можно гордиться). Ой спасибі ж тобі, похвало України велика, що ти нас слобонила з сього бесурменського лиха. К. МБ. XII. 280. Словник української мови Грінченка