підгрібати —
-аю, -аєш, недок., підгребти, -бу, -беш, док. 1》 перех. Горнучи, згрібати, збирати в одне місце, докупи. || під кого – що. Горнучи, гребучи і т. ін., поміщати під кого-, що-небудь. || перен., розм. Пожадливо захоплювати, привласнювати що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
підгрібати —
ПІДГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДГРЕБТИ́, бу́, бе́ш, док. 1. що. Горнучи, згрібати, збирати в одне місце, докупи. Він ходив собі поза стогами та підгрібав, що набили, перекладаючи хліб на вози (Панас Мирний); Акуратно підгрібає [Христина] покіс (М.
Словник української мови у 20 томах
підгрібати —
ПІДГРІБА́ТИ (горнучи, збирати в одне місце), ПІДГОРТА́ТИ, ПІДГО́РТУВАТИ розм.; ОБГОРТА́ТИ (ОГОРТА́ТИ) (обкладати, обкидати з усіх боків чимсь сипким). — Док.: підгребти, підгорну́ти, обгорну́ти (огорну́ти).
Словник синонімів української мови
підгрібати —
ПІДГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДГРЕБТИ́, бу́, бе́ш, док. 1. перех. Горнучи, згрібати, збирати в одне місце, докупи. Він ходив собі поза стогами та підгрібав, що набили, перекладаючи хліб на вози (Мирний, II, 1954, 177)...
Словник української мови в 11 томах
підгрібати —
Підгріба́ти, -ба́ю, -єш сов. в. підгребти, -бу, -бе́ш, гл. Подгребать, подгресть. Ой Ївченко молодий василечки підкосив, а Їськівна молода василечки підгребла. Грин. III. 281.
Словник української мови Грінченка