релігійний —
релігі́йний прикметник
Орфографічний словник української мови
релігійний —
(- догми) теологічний;(- літературу) духовний; (хто) богомільний, віруючий, ір. святий та божий.
Словник синонімів Караванського
релігійний —
[реил'іг’ійнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
релігійний —
-а, -е. 1》 Стос. до релігії. || Який ґрунтується на релігії, пройнятий нею. 2》 Який вірить у Бога; віруючий, богомільний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
релігійний —
Побожний
Словник чужослів Павло Штепа
релігійний —
РЕЛІГІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Стос. до релігії. Племена середнього етапу трипільської культури продовжують старі релігійні традиції, зв'язані з культом родючості (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах
релігійний —
РЕЛІГІ́ЙНИЙ (який стосується релігії, ґрунтується на релігії), ДУХО́ВНИЙ, КОНФЕСІ́ЙНИЙ. На стінах висіли картини релігійних і буколічних сюжетів (Ю.
Словник синонімів української мови
релігійний —
Релігі́йний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
релігійний —
РЕЛІГІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Стос. до релігії. Племена середнього етапу трипільської культури продовжують старі релігійні традиції, зв’язані з культом родючості (Нариси стар. іст.
Словник української мови в 11 томах