релігійний
РЕЛІГІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Стос. до релігії.
Племена середнього етапу трипільської культури продовжують старі релігійні традиції, зв'язані з культом родючості (з наук. літ.);
Всякий релігійний гніт у поєднанні з національним викликав відсіч широких народних мас (з наук.-попул. літ.);
Релігійний фанатизм;
// Який ґрунтується на релігії, пройнятий нею.
Поезія виключно релігійна. Як всяка річ, занадто тенденційна. Чогось мене не радує зовсім (Леся Українка).
2. Який вірить у бога; віруючий, богомільний.
– Та й узагалі ви не дуже релігійні. Я вже скількись разів мусив вам докоряти, що ви в церкві спираєтеся спиною об стінку! (А. Кримський);
Читання настільки перевернуло мій світогляд, що з незвичайно релігійного хлопця, яким я був до 12 років, я став на 13 році життя атеїстом, а на 14 – соціалістом (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)