релігійний
РЕЛІГІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Стос. до релігії.
Племена середнього етапу трипільської культури продовжують старі релігійні традиції, зв'язані з культом родючості (з наук. літ.);
Всякий релігійний гніт у поєднанні з національним викликав відсіч широких народних мас (з наук.-попул. літ.);
Релігійний фанатизм;
// Який ґрунтується на релігії, пройнятий нею.
Поезія виключно релігійна. Як всяка річ, занадто тенденційна. Чогось мене не радує зовсім (Леся Українка).
2. Який вірить у бога; віруючий, богомільний.
– Та й узагалі ви не дуже релігійні. Я вже скількись разів мусив вам докоряти, що ви в церкві спираєтеся спиною об стінку! (А. Кримський);
Читання настільки перевернуло мій світогляд, що з незвичайно релігійного хлопця, яким я був до 12 років, я став на 13 році життя атеїстом, а на 14 – соціалістом (М. Коцюбинський).
Значення в інших словниках
- релігійний — (який стосується релігії) духовний, конфесійний. Словник синонімів Полюги
- релігійний — релігі́йний прикметник Орфографічний словник української мови
- релігійний — (- догми) теологічний;(- літературу) духовний; (хто) богомільний, віруючий, ір. святий та божий. Словник синонімів Караванського
- релігійний — [реил'іг’ійнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- релігійний — -а, -е. 1》 Стос. до релігії. || Який ґрунтується на релігії, пройнятий нею. 2》 Який вірить у Бога; віруючий, богомільний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- релігійний — Побожний Словник чужослів Павло Штепа
- релігійний — РЕЛІГІ́ЙНИЙ (який стосується релігії, ґрунтується на релігії), ДУХО́ВНИЙ, КОНФЕСІ́ЙНИЙ. На стінах висіли картини релігійних і буколічних сюжетів (Ю. Словник синонімів української мови
- релігійний — Релігі́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- релігійний — РЕЛІГІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Стос. до релігії. Племена середнього етапу трипільської культури продовжують старі релігійні традиції, зв’язані з культом родючості (Нариси стар. іст. Словник української мови в 11 томах