спокуса —
[споукуса] -сие, д. і м. -с'і
Орфоепічний словник української мови
спокуса —
-и, ж. 1》 Те, що притягує до себе, спокушає, вабить. || перев. мн. Що-небудь дуже звабливе на вигляд; щось смачне, красиве, принадливе. || Потяг до чого-небудь, бажання володіти чим-небудь заманливим, звабливим. || Велике бажання зробити що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
спокуса —
СПОКУ́СА, и, ж. 1. Те, що притягує до себе, спокушає, вабить. Почув і він про ті скарби Та й замотав собі на вуса; “Еге, говоре [говорить]: от якби Знайшлась мені така спокуса!” (Я.
Словник української мови у 20 томах
спокуса —
СПОКУ́СА (те, що спокушає), ПРИНА́ДА, ЗВА́БА, ВА́БА, ЗНА́ДА, ПРИМА́НА, ПРИМА́НКА, ПРИВА́БА розм., ПОВА́БА (ПОВА́Б рідше) розм., ПОКУ́СА діал.
Словник синонімів української мови
спокуса —
СПОКУ́СА, и, ж. 1. Те, що притягує до себе, спокушає, вабить. Почув і він про ті скарби Та й замотав собі на вуса; «Еге, говоре [говорить]: от якби Знайшлась мені така спокуса!» (Щог.
Словник української мови в 11 томах
спокуса —
Спокуса, -си ж. Искушеніе. Пильнуйте та моліться, щоб не ввійшли в спокусу. Єв. Мр. XIV. 38. І не введи нас у спокусу. Єв.
Словник української мови Грінченка