хитрувати —
ХИТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Виявляти хитрощі, здійснювати щось ухильним способом, нерідко обманним шляхом; лисичити. Китаєць хитрував: удавав із себе кволого й знеможеного, тільки захищався, не нападаючи, і все хотів опинитися близько до мене...
Словник української мови у 20 томах
хитрувати —
-ую, -уєш, недок. 1》 Виявляти хитрощі. 2》 Міркувати над чим-небудь у пошуках нового, незвичайного; мудрувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
хитрувати —
Хитрува́ти, -ру́ю, -ру́єш, -ру́є; не хитру́й, не хитру́йте
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
хитрувати —
ХИТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Виявляти хитрощі. Китаєць хитрував: удавав із себе кволого й знеможеного, тільки захищався, не нападаючи, і все хотів опинитися близько до мене, щоб пустити в діло ножа (Ю. Янов.
Словник української мови в 11 томах
хитрувати —
Хитрувати, -рую, -єш гл. Хитрить. Рудч. Ск. І. 188. (Лисиця) як там уже не хитрувала, да не могла узять те м'ясо. Рудч. Ск. І. 21. Е, хитруй, не хитруй, а проти Бога не вихитруєш. Павлогор. у.
Словник української мови Грінченка