1. Словник синонімів Полюги

хитрувати

(виявляти хитрощі) хитрити, крутити, лукавити// крутити хвостом.

Джерело: Словник синонімів Полюги на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хитрувати — хитрува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. хитрувати — (вдаватися до неправдивих, нечесних вчинків) підходити (підлазити) з хитрощами; удаватися до хитрування (до хитрощів); братися (даватися, вдаватися, підніматися, пускатися) на хитрощі; (лукавити, лицемірити) крутити (вертіти) хвостом. Словник фразеологічних синонімів
  3. хитрувати — Пускатися на хитрощі, вдаватися до хитрощів, підлазити з хитрощами, виявляти хитрощі, (над чим) мудрувати, (вивертатися) крутити хвостом, крутити на всі боки, викручуватися, хитрити Словник синонімів Караванського
  4. хитрувати — I схитрувати, біднитися, виляти (хвостом), виборсуватися, видурювати, викрутасити, викручуватися, вимантачувати, вимантачуватися, вимудровувати, вимудровуватися, виплутувати, виплутуватися, витійствувати, вициганювати, вишахровувати, дипломатничати... Словник синонімів Вусика
  5. хитрувати — ХИТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Виявляти хитрощі, здійснювати щось ухильним способом, нерідко обманним шляхом; лисичити. Китаєць хитрував: удавав із себе кволого й знеможеного, тільки захищався, не нападаючи, і все хотів опинитися близько до мене... Словник української мови у 20 томах
  6. хитрувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Виявляти хитрощі. 2》 Міркувати над чим-небудь у пошуках нового, незвичайного; мудрувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. хитрувати — ЛИЦЕМІ́РИТИ (діяти лицемірно, виявляти нещирість), КРИВИ́ТИ ДУШЕ́Ю (СЕ́РЦЕМ), ФАЛЬШУВА́ТИ, ФАЛЬШИ́ВИТИ, КРИВОДУ́ШИТИ рідше, ФАРИСЕ́ЙСТВУВАТИ рідше, ДВОЇ́ТИ діал.; ЛУКА́ВИТИ (хитрувати, приховуючи правду); ХИТРУВА́ТИ (виявляти хитрощі); ХАНЖИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. хитрувати — Хитрува́ти, -ру́ю, -ру́єш, -ру́є; не хитру́й, не хитру́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. хитрувати — ХИТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Виявляти хитрощі. Китаєць хитрував: удавав із себе кволого й знеможеного, тільки захищався, не нападаючи, і все хотів опинитися близько до мене, щоб пустити в діло ножа (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
  10. хитрувати — Хитрувати, -рую, -єш гл. Хитрить. Рудч. Ск. І. 188. (Лисиця) як там уже не хитрувала, да не могла узять те м'ясо. Рудч. Ск. І. 21. Е, хитруй, не хитруй, а проти Бога не вихитруєш. Павлогор. у. Словник української мови Грінченка