1. Словник української мови в 11 томах

хитрувати

ХИТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. Виявляти хитрощі.

Китаєць хитрував: удавав із себе кволого й знеможеного, тільки захищався, не нападаючи, і все хотів опинитися близько до мене, щоб пустити в діло ножа (Ю. Янов., II, 1958, 155);

— Так поїдем до батька Палилюльки? — Правду сказати, і сам не знаю, що робити. Нюхом чую: хитрує батько; отаманує в кількох селах і вичікує, а чия зверху буде (Стельмах, II, 1962, 83);

— Я багато хитрував, здобуваючи запрошення на концерт (Собко, Запорука.., 1952, 163);

Він заводив знайомства, менжував і хитрував, аби тільки його бійці були добре нагодовані, зразково споряджені, вдосталь постачені боєприпасами (Гончар, III, 1959, 187).

2. Міркувати над чим-небудь у пошуках нового, незвичайного; мудрувати.

На тичках виноград висить, Густесенько, аж тички нахиляє.. Та от біда яка: відкіль вона [Лисиця] не гляне, Де не зопнеться — не достане; Облизує роток — Хоч би десяток ягідок.— Бач,— каже,— люди як хитрують (Гл., Вибр., 1951, 138);

Вони [штабісти] на все були готові У цей тривожний, грізний час. На все, що скаже тільки він [Фрунзе], — Чи хитрувати ніч над планом, Чи віч-на-віч з ворожим станом Зустрітися (Бичко, Сійся.., 1959, 306).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хитрувати — (виявляти хитрощі) хитрити, крутити, лукавити// крутити хвостом. Словник синонімів Полюги
  2. хитрувати — хитрува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. хитрувати — (вдаватися до неправдивих, нечесних вчинків) підходити (підлазити) з хитрощами; удаватися до хитрування (до хитрощів); братися (даватися, вдаватися, підніматися, пускатися) на хитрощі; (лукавити, лицемірити) крутити (вертіти) хвостом. Словник фразеологічних синонімів
  4. хитрувати — Пускатися на хитрощі, вдаватися до хитрощів, підлазити з хитрощами, виявляти хитрощі, (над чим) мудрувати, (вивертатися) крутити хвостом, крутити на всі боки, викручуватися, хитрити Словник синонімів Караванського
  5. хитрувати — I схитрувати, біднитися, виляти (хвостом), виборсуватися, видурювати, викрутасити, викручуватися, вимантачувати, вимантачуватися, вимудровувати, вимудровуватися, виплутувати, виплутуватися, витійствувати, вициганювати, вишахровувати, дипломатничати... Словник синонімів Вусика
  6. хитрувати — ХИТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Виявляти хитрощі, здійснювати щось ухильним способом, нерідко обманним шляхом; лисичити. Китаєць хитрував: удавав із себе кволого й знеможеного, тільки захищався, не нападаючи, і все хотів опинитися близько до мене... Словник української мови у 20 томах
  7. хитрувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Виявляти хитрощі. 2》 Міркувати над чим-небудь у пошуках нового, незвичайного; мудрувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. хитрувати — ЛИЦЕМІ́РИТИ (діяти лицемірно, виявляти нещирість), КРИВИ́ТИ ДУШЕ́Ю (СЕ́РЦЕМ), ФАЛЬШУВА́ТИ, ФАЛЬШИ́ВИТИ, КРИВОДУ́ШИТИ рідше, ФАРИСЕ́ЙСТВУВАТИ рідше, ДВОЇ́ТИ діал.; ЛУКА́ВИТИ (хитрувати, приховуючи правду); ХИТРУВА́ТИ (виявляти хитрощі); ХАНЖИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  9. хитрувати — Хитрува́ти, -ру́ю, -ру́єш, -ру́є; не хитру́й, не хитру́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. хитрувати — Хитрувати, -рую, -єш гл. Хитрить. Рудч. Ск. І. 188. (Лисиця) як там уже не хитрувала, да не могла узять те м'ясо. Рудч. Ск. І. 21. Е, хитруй, не хитруй, а проти Бога не вихитруєш. Павлогор. у. Словник української мови Грінченка