1. Словник української мови в 11 томах

хитруватий

ХИТРУВА́ТИЙ, а, е. Трохи хитрий.

В одному селі жив хитруватий Дорофтей (Казки Буковини.., 1968, 36);

Третій син найбільше схожий на матір, тільки іншої вдачі: занадто тихий, не балакучий, але хитруватий (Томч., Жменяки, 1964, 171);

Був Проць по природі своїй хитруватий чоловік, цікавий до навколишнього в тій мірі, в якій воно було корисне для нього, і улізливий в усе, як оса в солодке (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 40);

// Який виражає певну хитрість або свідчить про неї (про очі, погляд, обличчя і т. ін.).

Володя.. кидав на Мусю хитруваті багатозначні погляди (Ткач, Арена, 1960, 238);

Мармура подивився на помічника хитруватими очима й сухою долонею вдарив по плечу (Чорн., Визвол. земля, 1959, 59);

Ви встигли придивиться в його нахмурене лице, негарне, хитрувате… (Шер., Дружбою.., 1954, 87).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хитруватий — хитрува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. хитруватий — див. хитрий Словник синонімів Вусика
  3. хитруватий — ХИТРУВА́ТИЙ, а, е. Трохи хитрий. В одному селі жив хитруватий Дорофтей (з казки); Третій син найбільше схожий на матір, тільки іншої вдачі: занадто тихий, не балакучий, але хитруватий (М. Словник української мови у 20 томах
  4. хитруватий — -а, -е. Трохи хитрий. || Який виражає певну хитрість або свідчить про неї (про очі, погляд, обличчя і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови