1. Словник української мови в 11 томах

хитрувато

ХИТРУВА́ТО. Присл. до хитрува́тий.

Голова уважно вислухав, усміхнувся хитрувато, а далі й каже: — От що, Василю Олександровичу, переходьте жити зі своїми шибениками на колгоспний баштан (Цюпа, Добротворець, 1971, 27);

Старіший підходить з якимсь урочистим лицем, якось хитрувато шаркнув ногою (Вас., Незібр. тв., 1941, 169);

Варивон хитрувато закручував куцими пальцями цигарку, а оком косив на своє подвір’я — щоб хтось із домашніх не побачив (Стельмах, II, 1962, 326).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хитрувато — хитрува́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. хитрувато — ХИТРУВА́ТО. Присл. до хитрува́тий. Голова уважно вислухав, усміхнувся хитрувато, а далі й каже: – От що, Василю Олександровичу, переходьте жити зі своїми шибениками на колгоспний баштан (І. Словник української мови у 20 томах
  3. хитрувато — Присл. до хитруватий. Великий тлумачний словник сучасної мови