1. Словник української мови в 11 томах

хитрування

ХИТРУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. хитрува́ти.

Стоїть Васюта біля стінгазети.. тяжко замислений і аж ніби ображений. Де ж пак, отакий «наклеп» на чоловіка!.. Тригубенка це хитрування Васютине роздратувало, і, замість пораду дати чоловікові, усміхнувся насмішкувато і сказав: — Ну, раз ти не крав, то чого ж ти й боїшся? (Головко, І, 1957, 323);

Він надіявся, що люди не знають його хитрувань біля машини, тим паче, що крав він по-божому, якийсь фунт-два на пудові, не більше (Стельмах, І, 1962, 122).

♦ Удава́тися (уда́тися) до хитрува́ння — те саме, що Удава́тися (уда́тися) до хи́трощів ( див. хи́трощі).

— Чому солдата однаково зображаємо хитрим і здатним на тисячі витівок? Бо постійний голод наштовхує його на те, голод і знущання начальства. Це штовхає його вдаватися до хитрування, розвиває в ньому кмітливість (Політ., Дит. Гоголя, 1954, 264);

Щодня монополії Заходу вдаються до все нових і нових хитрувань, щоб зберегти свої величезні приватні капіталовкладення (Веч. Київ, 19. VIIІ 1974, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хитрування — хитрува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. хитрування — ХИТРУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. хитрува́ти. Стоїть Васюта біля стінгазети .. тяжко замислений і аж ніби ображений. Де ж пак, отакий “наклеп” на чоловіка! .. Словник української мови у 20 томах
  3. хитрування — -я, с. Дія за знач. хитрувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хитрування — Хитрува́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)