хутір —
Хутірець, хутірок
Словник синонімів Вусика
хутір —
[хут'ір] -тора, м. (на) -тор'і, мн. хутори, хутоур'іў два хуторие
Орфоепічний словник української мови
хутір —
рос. хутор сільські землеробські однодворові чи небагатодворові поселення в Україні, на Кубані і на Дону, що існували до 1940 р.
Eкономічна енциклопедія
хутір —
ХУ́ТІР, тора, ч. 1. Відокремлене селянське господарство разом з садибою власника. Смутний і невеселий сидів пан судденко, Дем'ян Омелянович Халявський, у своїм хуторі (Г. Квітка-Основ'яненко); Був собі дід та баба.
Словник української мови у 20 томах
хутір —
-тора, ч. 1》 Відокремлене селянське господарство разом із садибою власника. 2》 Невелике селище, яке виникло внаслідок переселення людей із сіл, козачих станиць тощо; виселок.
Великий тлумачний словник сучасної мови
хутір —
сиді́ти по хутора́х, рідко. Жити обмеженими інтересами, мати вузький світогляд. Але ж якби ж то знаття! А то думаєш собі: “Свій чоловік, українець… Треба піддержувати національну справу. Годі сидіти по хуторах...” (В. Винниченко).
Фразеологічний словник української мови
хутір —
ХУ́ТІР (невеликий населений пункт поблизу села; відокремлене господарство разом з садибою господаря), ПРИСІ́ЛОК, ФІЛЬВА́РОК, ВИ́СЕЛОК (невелике селище, яке виникло внаслідок переселення). Хутір із чотирьох садиб лежав на самому дні глибокої балки (П.
Словник синонімів української мови
хутір —
Ху́тір, ху́тора; хутори́, -рі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
хутір —
ХУ́ТІР, тора, ч. 1. Відокремлене селянське господарство разом з садибою власника. Смутний і невеселий сидів пан судденко, Дем’ян Омелянович Халявський, у своїм хуторі (Кв.-Осн., II, 1956, 207); Був собі дід та баба.
Словник української мови в 11 томах