Значення в інших словниках
-
байстрюк —
байстрю́к іменник чоловічого роду, істота зневажл.
Орфографічний словник української мови
-
байстрюк —
-а, ч., зневажл., лайл. Позашлюбний син.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
байстрюк —
БАЙСТРЮ́К, а́, ч., заст., зневажл. Позашлюбний син. За сим на бендюгах плететься Байстрюк Авентій попадич (І. Котляревський); – Бач, а хлопці казали, що в мене батька не було... байстрюк! – кажуть (Панас Мирний); – Який лист? Я й не бачив ніякого листа.
Словник української мови у 20 томах
-
байстрюк —
БЕЗБА́ТЧЕНКО розм. (позашлюбний син), БАЙСТРЮ́К зневажл., лайл., БАЙСТРЯ́ зневажл., лайл., БА́ХУР зневажл. рідше. — Але я ж знатиму, я, я, що воно моє.. Я не хочу, щоб воно росло, мов бур'ян, як трава, недоглянута, без батька..
Словник синонімів української мови
-
байстрюк —
Байстрю́к, -ка́, -ко́ві, -рю́че! -ки́, -кі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
байстрюк —
БАЙСТРЮ́К, а́, ч., дорев., зневажл., лайл. Позашлюбний син. За сим на бендюгах плететься Байстрюк Авентій попадич (Котл., І, 1952, 194); — Бач, а хлопці казали, що в мене батька не було… байстрюк! — кажуть (Мирний, II, 1954, 49); — Який лист?...
Словник української мови в 11 томах