Значення в інших словниках
-
бездонний —
бездо́нний прикметник
Орфографічний словник української мови
-
бездонний —
[беиздон:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і
Орфоепічний словник української мови
-
бездонний —
-а, -е. 1》 Який не має дна; без дна. || перен. Якого важко наповнити. 2》 перен. Дуже глибокий. || Безмежний, неосяжний. || Дуже сильний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
бездонний —
БЕЗДО́ННИЙ, а, е. 1. Який не має дна; без дна. Дощ лив несамовито. Здавалося, десь угорі відкрилася глибока бездонна дірка і звідти без упину хлюпали бурхливі холодні потоки (О. Донченко); // перен. Який важко наповнити.
Словник української мови у 20 томах
-
бездонний —
як у бездо́нну (діря́ву) бо́чку. У великій кількості, безконечно, марно. Гроші пливуть, як у бездонну бочку (З усн. мови).
Фразеологічний словник української мови
-
бездонний —
БЕЗМЕ́ЖНИЙ (про простір — який не має видимих меж), БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, НЕОКРА́ЇЙ поет.; БЕЗДО́ННИЙ (звичайно про небо); БЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РЯНИЙ, НЕЗМІРЕ́ННИЙ підсил.
Словник синонімів української мови
-
бездонний —
БЕЗДО́ННИЙ, а, е. 1. Який не має дна; без дна. Дощ лив несамовито. Здавалося, десь угорі відкрилася глибока бездонна дірка і звідти без упину хлюпали бурхливі холодні потоки (Донч., II, 1956, 50); // перен. Який важко наповнити.
Словник української мови в 11 томах
-
бездонний —
Бездонний, -а, -е = безодній. Над Летою бездонною та каламутною. Шевч. Утопала в бездонну криницю. Чуб.
Словник української мови Грінченка