беззаперечний —
беззапере́чний прикметник
Орфографічний словник української мови
беззаперечний —
-а, -е. Якого не можна заперечити; безспірний. || Який не допускає заперечень; категоричний. Беззаперечне стягнення — примусове стягнення коштів без звернення до суду, арбітражного суду, іншого органу, який розглядає майнові суперечки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
беззаперечний —
БЕЗЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, а, е. Якого не можна заперечити; безспірний. Жінка завжди може підвести беззаперечні теоретичні підвалини будь-яким своїм почуттям (О. Іваненко); Відповідальність за порушення закону в правовій державі повинна бути беззаперечною (з газ.
Словник української мови у 20 томах
беззаперечний —
БЕЗПЕРЕ́ЧНИЙ (який не викликає і не може викликати заперечень), НЕЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, БЕЗЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, НЕЗАПЕРЕ́ЧЛИВИЙ рідше; НЕСПРОСТО́ВНИЙ, НЕВІДПО́РНИЙ (який не може бути спростований).
Словник синонімів української мови
беззаперечний —
БЕЗЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, а, е. Якого не можна заперечити; безспірний. Вона з молодих літ заопікувалася садом і стала беззаперечним авторитетом для жінок селища в цій галузі (Ю. Янов., Мир, 1956, 262); // Який не допускає заперечень; категоричний. — Брешеш!...
Словник української мови в 11 томах