безмір —
бе́змір іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
безмір —
-у, ч. 1》 Те, що неможливо або важко виміряти; неозорі простори, безмежжя. 2》 чого, перен. Надзвичайна глибина, сила вияву чого-небудь. 3》 у знач. присл. Дуже, надзвичайно.
Великий тлумачний словник сучасної мови
безмір —
БЕ́ЗМІР, у, ч. 1. Те, що неможливо або важко виміряти (перев. про простір, час); безмежжя. Скільки-то ще доведеться виорать панського лану? .. Ще того поля – безмір! (М.
Словник української мови у 20 томах
безмір —
БЕ́ЗМІР, у, ч. 1. Те, що неможливо або важко виміряти; неозорі простори, безмежжя. Пурпуром, золотом, ізмарагдом, сапфіром набитий, стелеться геть у безмір круто веселчаний шлях (Фр., XIII, 1954, 305); Скільки-то ще доведеться виорать панського лану? ..
Словник української мови в 11 томах
безмір —
Безмір, -ру м. = безмір'я. Желех.
Словник української мови Грінченка