безпутний —
безпу́тний прикметник
Орфографічний словник української мови
безпутний —
-а, -е. Який відзначається легковажністю; безладний, розгульний. Безпутний хлопець. || Непутящий. || Плутаний, хаотичний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
безпутний —
БЕЗПУ́ТНИЙ, а, е. Який відзначається легковажністю, невпорядкованістю; безладний, розгульний. Мотря спершу дивилася на .. безпутне життя [Чіпчине] та плакала, та вговорювала Чіпку (Панас Мирний); Де цей безпутний Багрич пропадав цілу ніч? (Л.
Словник української мови у 20 томах
безпутний —
БЕЗПУ́ТНИЙ розм. (який діє легковажно, нерозумно або негідно з морального боку), НЕПУТЯ́ЩИЙ розм. ЛЕДА́ЧИЙ зневажл., НЕПУ́ТНІЙ рідко, ЛЕ́ДА-ЯКИ́Й діал. зневажл.
Словник синонімів української мови
безпутний —
БЕЗПУ́ТНИЙ, а, е. Який відзначається легковажністю; безладний, розгульний. Мотря спершу дивилася на.. безпутне життя [Чіпчине] та плакала, та вговорювала Чіпку (Мирний, II, 1954, 161); Де цей безпу тний Багрич пропадав цілу ніч? Пиячив? У кого? З ким?...
Словник української мови в 11 томах
безпутний —
Безпутний, -а, -е и безпутній, -я, -є Безпутный, непорядочный. І так люде зовуть уже безпутною.
Словник української мови Грінченка