Значення в інших словниках
-
билинка —
били́нка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
билинка —
Бадилин|к|а, стеблин|к|а, стебелин|к|а, зілин|к|а, травин|к|а; стебельце, стеблик; билинонька, билиночка.
Словник синонімів Караванського
-
билинка —
-и, ж. Зменш. до билина I.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
билинка —
БИЛИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до били́на¹. Чи щаслива та билинка, що росте на полі? (з народної пісні); Літом пекучі вітри й сонце випалюють все навкруги .. Ні квітки, ні свіжої билинки (В.
Словник української мови у 20 томах
-
билинка —
Били́нка, -нки, -нці; -ли́нки, -нок
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
билинка —
БИЛИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до били́на¹ Чи щаслива та билинка, що росте на полі? (Пісні та романси.., II, 1956, 5); Літом пекучі вітри й сонце випалюють все навкруги.. Ні квітки, ні свіжої билинки (Кучер, Чорноморці, 1956, 11); *У порівн.
Словник української мови в 11 томах
-
билинка —
Билина, -ни ж. Стебель полеваго злака, травка, былина. Ой у полі билина, її вітер колише. Мет. 78. Сам зостався на чужині, як билина в полі. Мет. 11. ум. билинка, билинонька, билиночка.
Словник української мови Грінченка