билинка

Значення в інших словниках

1. билинка — били́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. билинка — Бадилин|к|а, стеблин|к|а, стебелин|к|а, зілин|к|а, травин|к|а; стебельце, стеблик; билинонька, билиночка. Словник синонімів Караванського
3. билинка — -и, ж. Зменш. до билина I. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. билинка — БИЛИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до били́на¹. Чи щаслива та билинка, що росте на полі? (з народної пісні); Літом пекучі вітри й сонце випалюють все навкруги .. Ні квітки, ні свіжої билинки (В. Словник української мови у 20 томах
5. билинка — Били́нка, -нки, -нці; -ли́нки, -нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. билинка — БИЛИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до били́на¹ Чи щаслива та билинка, що росте на полі? (Пісні та романси.., II, 1956, 5); Літом пекучі вітри й сонце випалюють все навкруги.. Ні квітки, ні свіжої билинки (Кучер, Чорноморці, 1956, 11); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
7. билинка — Билина, -ни ж. Стебель полеваго злака, травка, былина. Ой у полі билина, її вітер колише. Мет. 78. Сам зостався на чужині, як билина в полі. Мет. 11. ум. билинка, билинонька, билиночка. Словник української мови Грінченка