билинка
БИЛИ́НКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до били́на¹.
Чи щаслива та билинка, що росте на полі? (з народної пісні);
Літом пекучі вітри й сонце випалюють все навкруги .. Ні квітки, ні свіжої билинки (В. Кучер);
Коли починає смеркати, бабка сідає на першу-ліпшу билинку і завмирає до ранку, поки її не зігріє сонечко (з навч. літ.);
Страшно відчути себе билинкою на вітру: сильний подув і ти вже не належиш собі (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- билинка — били́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- билинка — Бадилин|к|а, стеблин|к|а, стебелин|к|а, зілин|к|а, травин|к|а; стебельце, стеблик; билинонька, билиночка. Словник синонімів Караванського
- билинка — -и, ж. Зменш. до билина I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- билинка — див. стебло Словник синонімів Вусика
- билинка — Били́нка, -нки, -нці; -ли́нки, -нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- билинка — БИЛИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до били́на¹ Чи щаслива та билинка, що росте на полі? (Пісні та романси.., II, 1956, 5); Літом пекучі вітри й сонце випалюють все навкруги.. Ні квітки, ні свіжої билинки (Кучер, Чорноморці, 1956, 11); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
- билинка — Билина, -ни ж. Стебель полеваго злака, травка, былина. Ой у полі билина, її вітер колише. Мет. 78. Сам зостався на чужині, як билина в полі. Мет. 11. ум. билинка, билинонька, билиночка. Словник української мови Грінченка