1. Словник української мови в 11 томах

билинка

БИЛИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до били́на¹

Чи щаслива та билинка, що росте на полі? (Пісні та романси.., II, 1956, 5);

Літом пекучі вітри й сонце випалюють все навкруги.. Ні квітки, ні свіжої билинки (Кучер, Чорноморці, 1956, 11);

*У порівн. Всі померли, саму бабу лишили на світі, саму, як билинку в полі (Фр., III, 1950, 280).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. билинка — били́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. билинка — Бадилин|к|а, стеблин|к|а, стебелин|к|а, зілин|к|а, травин|к|а; стебельце, стеблик; билинонька, билиночка. Словник синонімів Караванського
  3. билинка — -и, ж. Зменш. до билина I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. билинка — БИЛИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до били́на¹. Чи щаслива та билинка, що росте на полі? (з народної пісні); Літом пекучі вітри й сонце випалюють все навкруги .. Ні квітки, ні свіжої билинки (В. Словник української мови у 20 томах
  5. билинка — див. стебло Словник синонімів Вусика
  6. билинка — Били́нка, -нки, -нці; -ли́нки, -нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. билинка — Билина, -ни ж. Стебель полеваго злака, травка, былина. Ой у полі билина, її вітер колише. Мет. 78. Сам зостався на чужині, як билина в полі. Мет. 11. ум. билинка, билинонька, билиночка. Словник української мови Грінченка