Значення в інших словниках
-
билля —
би́лля іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
билля —
-я, с. Збірн. до билина I; трава.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
билля —
Бувальщина, колишнє, минувшина, минуле, старовина, старосвітщина, предківщина, див. древній
Словник чужослів Павло Штепа
-
билля —
БИ́ЛЛЯ, я, с. Збірн. до били́на¹; трава. І наче лежить [Давид] у борозні край битого шляху, а над ним з облогу, з дикого поля над борозною, гойдається билля дике, стиха шелестить (А. Головко).
Словник української мови у 20 томах
-
билля —
порости́ траво́ю (те́рном, би́ллям і т. ін.). Давно перестати існувати; щезнути навіки, забутися. Багато хто із цих панів соромиться свого становища, ..
Фразеологічний словник української мови
-
билля —
БИ́ЛЛЯ, я, с. Збірн. до били́на¹; трава. І наче лежить [Давид] у борозні край битого шляху, а над ним я облогу, з дикого поля над борозною, гойдається билля дике, стиха шелестить (Головко, II, 1957, 23).
Словник української мови в 11 томах
-
билля —
Билля, -ля с. соб. Быліе. Ой Васильки, сиди в биллю, а я в черемшині. Pauli. ІІ. 189.
Словник української мови Грінченка